Чого очікувати від "зеленого" тарифу?
Перспективи "зеленого" тарифу та її визначеність щодо чинної системи «зеленого» тарифу зараз є основним фактором, який стримує потенційних інвесторів в українську альтернативну енергетику.Останнім часом українські політики ведуть активні дискусії щодо розумності «зеленого» тарифу. А також про необхідність його заміни на аукціонну систему для сонячних та вітрових проектів.Основним недоліком «зеленого» тарифу називають велике цінове навантаження на ринок. Це все стрімко збільшуватиметься з введенням в експлуатацію нових електростанцій.
Крім того, робота великих сонячних та вітрових станцій потребує додаткових витрат на диспетчеризацію станцій та підтримання резервних потужностей для балансування роботи таких станцій у складі ОЕС України.
Як мають працювати аукціони?
Суть пропонованої основним законопроектом аукціонної системи полягає в тому, що з 01 липня 2019 року право на державну підтримку (стимулюючий тариф) більш-менш великих сонячних та вітрових проектів надаватиметься інвесторам на аукціонах.
Аукціон проводиться шляхом покрокового підвищення стартової ціни. Його переможцем визнається інвестор, який першим зробив ставку та зафіксував аукціонну ціну. Аукціонна ціна фіксується в євро за курсом НБУ на дату аукціону.
На даний момент залишається відкритим питання, яким чином буде розраховуватись стартова ціна.
Отже, не зрозуміло, чи запропонована модель підвищення стартової ціни є найбільш ефективним і відповідним інструментом мінімізації ціни альтернативної енергії. Можливо, слід використовувати редукціон як механізм аукціону. Цей механізм пропонується у законопроекті №8449-3.Для проведення аукціонів уряд щороку затверджує чи коригує загальнодержавну квоту держпідтримки.
Загальнодержавна квота поділяється на лоти, які виставляються на аукціон. Максимальний розмір лота не може перевищувати 1 МВт потужності.
У зв'язку з цим постає питання, що робити інвестору, який планував побудувати сонячну станцію потужністю 12 МВт, але за результатами аукціонів зміг придбати лотів лише на 5 МВт?
Що в такому разі буде із банківською гарантією?
Чи зможе такий інвестор продати свою квоту третім особам або докупити у третіх осіб 7 МВт, що бракують, потужності? Ці питання варто було б врегулювати у законі.
Якоюсь гарантією від концентрації держпідтримки в одних руках має бути правило про те, що група пов'язаних осіб не може купити більше 25% обсягу загальнодержавної квоти.
Для участі в аукціоні інвестор має надати банківську гарантію. Сума банківської гарантії розраховується, виходячи зі ставки 50 тис. доларів за 1 МВт потужності.
По суті, фінансова складова держпідтримки надаватиметься у формі договору на різницю у ціні. За цим документом на різницю в ціні гарантований покупець (зараз ці функції виконує Енергоринок) доплачуватиме виробнику електроенергії різницю між аукціонною ціною (з урахуванням надбавки, якщо можна застосувати) та ціною електроенергії, що склалася на ринку «на добу наперед».
Переможець аукціону повинен ввести станцію в експлуатацію не пізніше трьох років. Цей термін може бути продовжено ще рік. Якщо інвестор надасть додаткову банківську гарантію в подвійному розмірі.
У разі порушення інвестором терміну введення станції в експлуатацію сума банківської гарантії перераховується гарантованому покупцю. Термін держпідтримки становитиме 20 років.
Які проекти можуть претендувати на «зелений» тариф після липня 2019 року?
Основной законопроект предусматривает случаи, когда проекты (в том числе и новые) в сфере альтернативной энергетики, будут иметь право на «зеленый» тариф и после июля 2019 года.
По-перше, зелений тариф продовжує діяти для всіх проектів, введених в експлуатацію до 01 липня 2019 року. Таким чином, передбачається, що реформа «зеленого» тарифу не матиме ретроспективної дії.
По-друге, «зелений» тариф продовжує діяти для всіх проектів, щодо яких до 01 липня 2019 року було укладено попередній договір купівлі-продажу електроенергії за «зеленим» тарифом (так званий pre-PPA).
Більшість законопроектів (включаючи основний) вимагають, щоб pre-PPA було укладено згідно зі ст. 71 Закону про ринок електричної енергії. Проте, ст. 71 цього Закону набирає чинності лише з 01 липня 2019 року.
На практиці такі pre-PPA укладаються і зараз, але на підставі змін до типового договору, затверджених НКРЕКУ (Регулятор) у вересні 2017 року, а не на підставі ст. 71 Закону.
Таким чином, виходить, що жодного pre PPA не може бути укладено до 01 липня 2019 року на підставі ст. 71 Закону про ринок електричної енергії.
Отже, за буквального тлумачення норм законопроектів ця підстава для надання «зеленого» тарифу для станцій, введених в експлуатацію після липня 2019 року, не працюватиме. Така нестиковка має бути виправлена під час розгляду парламентом. Слід зазначити, що законопроект №8449-3 не містить цього дефекту.
Ще одним проблемним моментом pre PPA в Україні є те, що в січні 2018 року до типового договору Регулятором було внесено зміни, які покладають суттєві юридичні ризики на Енергоринок та є дуже обтяжливими для держкомпанії. Отже, керівництво Енергоринку, м'яко кажучи, не поспішає підписувати pre-PPA у такій редакції.
По-третє, основний законопроект залишає право на «зелений» тариф сонячним та вітровим проектам, якщо їх потужність (і) менше 10 МВт – для сонця; і менше 20 МВт-для вітру.
При буквальному прочитанні законопроекту виходить, що всі інші нові проекти у сфері альтернативної енергетики (наприклад, станції на біомасі, біогазі, гідростанції) не матимуть права на зелений тариф взагалі.
Малоймовірно, що автори основного законопроекту хотіли досягти такого результату. Швидше за все, це просто помилка та нестача юридичної техніки. Слід зазначити, що альтернативний законопроект №8449-5 не містить такого непорозуміння.
Звичайні аукціони розпочинаються у 2020 році.
Таким чином, між реєстрацією «аукціонних» законопроектів у парламенті та запуском аукціонів є час близько року. У контексті очікувань інвесторів цей термін виглядає розумним для сонячних проектів. А також будівництво яких можна повністю завершити у цей термін.
Що стосується вітру, то тут будівництво більш тривале. Отже, для вітрових проектів варто передбачити більш довгий термін для переходу на систему аукціонів.
Крім того, неоднозначним залишається питання, який вид держпідтримки та в якому порядку може отримати великий сонячний або вітровий проект, введений в експлуатацію в період з липня по грудень 2019 року, і яким до липня 2019 року не було укладено pre-PPA.
Чи буде зниження «зеленого» тарифу?
Основний законопроект також передбачає досить суттєве зниження зеленого тарифу для сонячних станцій, введених в експлуатацію з січня 2020 року. Таке зниження становитиме близько 22% від ставки для 2020 року і близько 30% від чинної ставки.
Що із відповідальністю за небаланси?
Основний законопроект встановлює повну відповідальність виробників за свої небаланси, починаючи з року.
Рішення про визнання такого ринку ліквідним прийматиметься Регулятором за погодженням з Антимонопольним комітетом. Разом з тим, незрозуміло, як це правило співвідноситиметься з перехідним періодом, встановленим пунктом 11. Остаточних та перехідних положень Закону про ринок електричної енергії (з урахуванням запропонованих змін).
Протягом цього 10-річного затяжного перехідного періоду діє часткова відповідальність таких виробників за небаланси.
Понад те, аукціони мають перспективу стати більш ефективним. У той же час і менш витратним для держави механізмом державної підтримки альтернативної енергетики.
Для впровадження, по-перше, необхідно надати розумний перехідний період для існуючих інвесторів. Щоб не порушити їхні очікування та дотриматися своїх міжнародних зобов'язань у сфері захисту інвестицій.
По-друге, слід усунути нестиковки та дефекти у законопроекті. У тому числі, проаналізовані вище. Щоб забезпечити ефективність реалізації закону та правову визначеність у відносинах інвесторів та держави. У результаті важливо прописати дієвий та прозорий механізм проведення аукціонів та подальшого використання квот держпідтримки.
Джерело: finance.ua
